30.08.2013р. Б. / Нова професія — кіберспорт

кіберпростір

З появою нових технологій, з’являються нові професії. Одна з них — кібер-спорт, або геймінг — гра у відеоігри на колективних турнірах. Хоча раніше таке складно собі було уявити, нині заробіток на відео-іграх – цілком нормальна ситуація.

Кібер-спорт має фанатів по всьому світу. Трансляції турнірних змагань збирають біля моніторів мільйонні аудиторії. А безпосередні учасники мають тисячі вболівальників.

Українці дуже успішні у цій незвичній професії. У сотні геймерів, які виграли в кібер-іграх найбільшу кількість грошей, четверо – українці. При чому двоє із них у першій п’ятірці. Заробляють хто-як. Найоплачуваніший гравець – американець Джонатан Вендель заробив за свою кар’єру понад $450 тисяч.

Українська мультиігрова кіберспортивна організація Na `Vi (Natus Vincere – з лат. Народжені перемагати) входить до числа найуспішніших у світі. Її команди неодноразово перемагали на міжнародних турнірах з кібер-спорту.

Арсеній Триноженко

Львів’янину Арсенієві Триноженку 24 роки. Він теж належить до клану Na `Vi і грає в Counter-Strike (командна «стрілялка» від першої особи). Арсеній вважає, що його життя нічим особливо не відрізняється від життя інших дорослих. 8 годин щодня він присвячує роботі. Гуляє з дівчиною, любить співати та цікавиться політикою. Хлопець вважає, щоб досягнути успіху в кібер-спорті, треба бути наполегливим, багато займатися, брати участь в турнірах, помічати свої помилки та вміти їх вчасно виправляти.

«Успіх українців полягає по-перше, в наполегливості, по-друге, в порядку цифр. Тобто, якщо ти живеш в Європі чи Америці, то для тебе чемпіонство серед геймерів – це не такі великі гроші. Для них 2-3 тис доларів – це середній заробіток, у нас же 2-3 доларів – це топова зарплата в Україні. Тому українці бачать сенс займатися цим більше, ніж європейці», – каже Арсеній.

За матеріалами: Радіо Свобода

Джерело:   КРЕДО

23.08.2013р. Б. / Тема «Кофе Хауз»: в Україні та висміювати українське?

«Мій досвід в Кофі Хауз» — так називається відгук Івана Філіповича про цю мережу кав’ярень, залишений на uainfo. 

 

«В переддень Незалежності України мав я от такий досвід у мережевому кафе в Києві, що привело мене до шоку. Офіціантка вперто зі мною спілкувалася російською мовою, наче б то і нічого страшного, та я не втримався, коли вона кожне моє прохання перекладала на російську мову і просила підтвердити, чи саме це я мав на увазі. Тоді я попросив все ж спілкуватися українською зі мною, а не заставляти мене підтверджувати її російський варіант мого замовлення. Вона категорично відмовилася, більше того, коли я, подякувавши, виходив із кафе, працівники навіть собі дозволили посміятися мені вслід. Це змусило мене повернутися і попрохати книгу скарг. 

І тут я відкрив для себе щось неймовірне. До мене підійшов молодий хлопчина, працівник кафе, і порадив не витрачати часу на скаргу щодо української мови, оскільки керівництво практично не реагує на такі скарги, а також насміхається з них. Він показав мені оцю брошуру, що на світлинах, і сказав, що згідно з їхніми стандартами, вони зобов’язані розмовляти російською. Коли він на одному з тренінгів запитав, чи можна спілкуватися українською, і що ця брошура надрукована для Росії, йому тренер і один із керівників відповіли: «ТОЛЬКО ПО-РУССКИ»! «Здесь (в Україні) всє прєкрасно понімают русскій язик і для 1% «повьорнутих» нікто стандарти мєнять нє будєт!» 

Мережа «Кофі Хауз» російська, але це нічого б могло не значити, важливе їхнє ставлення до мене і моїх співгромадян, до моєї землі, моєї мови! 

Дуже доречно в тему сьогодення ігнорувати цю мережу, або ще більше — вказувати їм на хамське ставлення до України. 

Прикро, але це наслідки позиції частини українців із ствердженням : «мені без різниці, якою мовою спілкуватися», на це їм відповідають хамським принизливим ставленням іноземні компанії.» 

Тема зневажання українського в Україні актуальна особливо зараз, коли календар нам нагадує, що сьогодні — День державного прапора, а завтра ми відзначатимемо День незалежності. Якої незалежності й від кого, якщо навіть у столиці ганьблять Україну? 

Інформація на сайті швидко набула резонансу, зокрема через свою палючу актуальність у ці дні відзначень (складно сказати — святкувань, бо чи насправді Україна, яку зробили «регіоном», святкує свою незалежність?). Зокрема, депутат верховної Ради від партії «Свобода» Ігор Мірошниченко скоментував думку інтернет-користувача про бойкот мережі кав’ярень «Кофе Хауз». «Є думка не просто бойкоту, а жорсткого тролінгу та безжалісного флешмобу цієї ригалівки», так висловився нардеп. 

Звісно, шановний депутат міг би висловлюватися коректніше, пам’ятаючи про те, що не варто принижуватися до етичного рівня супротивника-хама. Але думка про загальну реакцію на такий принципово неприязний заклад — цілком відповідає принципам демократії. Бо волевиявлення народу, тобто звичайних відвідувачів, цілком може набрати організованої форми, аби лиш хтось узявся ці флешмоби організувати. 

Тому що стосовно мережі кав’ярень «Кофе Хауз» ідеться не тільки про те, що її корпоративна етика побудована на хамському ігноруванні того, що мережа працює на території іншої, ніж Росія, держави. Хто побував у цих закладах — залишили чимало відгуків про якість обслуговування. 

«Ціна і якість геть не відповідають одне одному. Ми замовили каву латте, шоколадне фондю і безалкогольний глінтвейн. Кава — ніяка, за шоколадними радощами, схоже, потрібно їхати як мінімум до Львова. Шоколадне фондю було зроблене з какао, причому деякі його шматочки не проварилися… Безалкогольний глінтвейн мав би складатися з соку та фруктів. Сік там, у принципі, був, але в такій малій кількості, що майже не відчувався, решта — вода.

Я розумію, звичайно, що криза зачепила багатьох і хочеться з клієнтів витиснути по максимуму, вклавши при цьому мінімум, але для «Кофе Хауз», яке при своїх початках славилося хорошим сервісом і смачними стравами, це вже непристойно!» 

Інший відгук — про надто високу ціну в «точці» на Майдані. Виявилося, що все замовлене було принесене у подвійному розмірі («формат дабл»). На питання «чому?» відповідь була: «Бо ми завжди так робимо». Окремо відзначено відповідь офіціантки: «Ми ж не знали, як саме ви хочете». 

Інший відгук: «Довго втовкмачував дівчинці, що хочу еспресо і трошки холодної води. Зрештою довелося купити пляшечку «Бонакви» 250 г за 11 чи 14 гривень. В інших місцях за такі гроші дадуть і води, й кави». 

Ще відгук: «Тістечка там несмачні, замість натуральних вершків порошкові, вибачте, ЗА ТАКУ ЦІНУ. Зайшли вранці, замовити запіканку — запіканки не виявилося, взяли сирники — холодні, сухі і явно несвіжі, а на запитання, де ж топінг, принесли порційне повидло у пластику». 

Далі чимало нарікань на сохлий салат, надмір води у соках, відверту лінькуватість і очевидне небажання швидко обслуговувати клієнтів. Усе підсумовує фраза: «Те, що люди висловлюють критичні нарікання на адресу «Кофе Хауза» — це добре. А що від цього змінюється? Нічого».

Може, нарешті щось вдасться змінити. Звернення уваги на мережу, де не тільки принижують українську мову, а й просто-напросто погано обслуговують, було би цілком справедливим.

 
За матеріалами: uainfo , mneniya.blogspot.com 

Джерело:   КРЕДО 

Воно й справді, чи не маразм, щоб на 22-му році, так званої, незалежності України, боротися за право чути, говорити і спілкуватися рідненькою, українською мовою. Невже оті виродки з московської, бізнесової компанії забули, що "КОЖНА НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ - Є ЗЛО І БЕЗЗАКОННЯ!"

То ж, СХАМЕНІТЬСЯ НЕДОЛЮДИ! Будьте, бодай, людьми доброї волі, якщо не бажаєте бути - дітьми Божими!

р.Б. Леонід. 

20.08.2013р. Б. / У Бердичеві знесли голову Леніну

У Бердичеві невідомі знесли голову ідолу Володимиру Леніну.

Про це повідомляє телеканал "ВІК".

Ідол розташований на території колишнього Шкіроб’єднання, про те, що Ілліч залишився без голови, секретаря місцевого міськкому Компартії Ларису Тимчук повідомила працівниця одного з тутешніх підприємств.

У Бердичеві знесли голову Леніну

Голови Леніна наразі так і не знайшли.

У Компартії вже пообіцяли відновити памятник.

"Ми відремонтуємо пам’ятник... У нас є бюсти Леніна, так що все зробимо… Я вже домовилася з людиною: вона мала прийти сюди буквально сьогодні ввечері, аби подивитися, що і як, поштукатурити тощо. І вранці ось такий "сюрприз", - повідомила секретар міськкому КПУ Лариса Тимчук.

Одним лише ремонтом дії місцевих комуністів не обмежаться: вони вже звернулися до міліції, збираються написати листа до прокуратури.

Все про: Ленін

Джерело:  УКРАЇНСЬКА ПРАВДА

20.08.2013р. Б. / На Львівщині вночі знищили пам’ятник УПА

У Раві-Руській Львівської області невідомі знищили пам’ятник Українській повстанській армії.

Подія сталася вночі з 19 на 20 серпня, повідомляє Zaxid.net.

Пам’ятник у вигляді жінки, яка розриває кайдани на руках, був відкритий у 2008 році. Вандали знищили половину скульптури, відірвавши у неї голову.

На Львівщині вночі знищили пам’ятник УПА

Пам’ятник був розміщений у парку, що прилягає до будівлі Рава-Руської міської ради, за кілька метрів від самої установи.

"Подібні дії до пам’ятників у нашому місті сталися вперше. На території міста розташовуються пам’ятники не лише УПА, а й безліч інших, серед яких – жертвам Голодомору та сталінським репресіям, Українським Січовим Стрільцям, радянським воїнам, загиблим в роки Другої Світової війни... Однак до цього наруги над якимось з них не було", - розповіла міський голова Рави-Руської Ірина Верещук.

Вандали знищили пам’ятник УПА на Львівщині

У міській раді припускають, що знищення пам’ятника УПА могло бути спланованованим.

"Враховуючи останні події зі знищення невідомими пам’ятників українським героям на території інших населених пунктів Західної України, не виключено, що і у Раві-Руській подібне знищення було вчинено з певних мотивів. Крім того, відірвану від скульптури голову з цинізмом було поставлено на постамент, наче вандали хотіли цим щось довести", – зазначила Верещук.

У Раві-Руській Львівської області невідомі знищили пам’ятник. Всі фото zaxid.net

Наразі міський голова звернулася до міліції із заявою про знищення пам’ятника УПА. На місці події вже працює слідча група лівоохоронців.

Все про: Львів

Джерело:  УКРАЇНСЬКА ПРАВДА

19.08.2013р. Б. / Турецькі археологи заявили про знахідку «міста Авраама»

Неподалік від міста Кіліс, що на півдні Туреччини,  археологи виявили «втрачене місто» бронзового століття, в якому, за твердженням керівника розкопок Атілли Енгін, міг жити біблійний пророк Авраам. 

«Згідно даним папірусу залізного століття, виявлене тут втрачене місто було тим містом, де жив пророк Авраам». Таку заяву професора Республіканського університету Туреччини Атілли Енгіна наводить «Hurriyet Daily News». На який саме документ посилається Енгін, де він був виявлений і про що в ньому йдеться, з повідомлення не зрозуміло. Результати роботи археологів поки не опубліковані в рецензованих міжнародних журналах. 

Крім зв'язку виявленого міста з біблійним пророком, Енгін розповів про знайдення на місці розкопок скарбу зі срібних монет у кількості 134 штуки. За словами вченого, вони належали «скарбниці Олександра Великого». 

Розкопки на місці, яке отримало назву курган Ойлум, проводилися протягом трьох сезонів. Тут, за словами Енгіна, були знайдені клинописні таблички і печатки хетських царів. Документи, що датуються 3000 роком до нашої ери, говорять про важливість місця і про те, що воно, можливо, було столицею. Вчені вважають, що місце відповідає древньому місту Улліс (Ullis), але не беруться це стверджувати до виявлення додаткових артефактів.

 
За матеріалами: lenta.ru 

Джерело:   КРЕДО 

15.08.2013р. Б. / Ватиканський астроном про свою місію «на периферію»

Ватиканська обсерваторія

«Я належу до покоління, вихованого радше старим телесеріалом «Star Trek», аніж фільмом «Зоряні війни». А особливо гарними вважаю слова, які описують місію зоряного корабля «Enterprise»: подолати простір як останню межу і дістатися туди, де ще не ступала людська нога».

 

Таке зізнання можна прочитати у статті о. Хосе Фунеса SJ, опублікованій у «L’Osservatore Romano». Співвітчизник і брат нинішнього Папи у монашестві, о. Хосе є директором Ватиканської астрономічної лабораторії. 

Аргентинський єзуїт звертає увагу, що керований ним науковий осередок певним чином виконує ту само місію, що й космічний корабель із давнього культового серіалу. Папа Франциск під час недавньої зустрічі з єзуїтами заохотив їх до креативних шукань. Наука є одним із таких шляхів, яким члени Товариства Ісусового прямували століттями, нагадує о. Фунес. Своєю чергою, астрономія ще й відповідає на інший виклик, що його двоє останніх Пап скеровували до єзуїтів: піти на периферію. В цьому разі йдеться не тільки про межі пізнання, а й також «про пограниччя між вірою і людським знанням, вірою і сучасною наукою, вірою і діяльністю на благо справедливості». 

«Місія Ватиканської астрономічної обсерваторії вписується в це прагнення до далеких периферій, до, так би мовити, останньої межі, бо вона стосується Космосу, — пише о. Фунес. — Ми сягаємо так далеко, бо досліджуємо найбільш віддалені галактики. Але ми також ідемо назад, бо науково аналізуємо початки Всесвіту».

За матеріалами: Radiо Watykańskie

Джерело:   КРЕДО
 

  Від редакції: Франшиза «Star Trek» (Зоряний шлях) започаткована 1966 року; належить до початків кінофантастики. Головна думка цього багатогілкового серіалу — що розумні створіння шукають миру та правди і завжди спроможні їх досягти. Тема конфлікту з «чужими», страху перед інакшим і збройного протистояння, яка панує в пізнішій кінофантастиці, старому «Зоряному шляхові» не притаманна, через що о. Фунес і підкреслює різницю у формуванні поколінь. Світ «СтарТреку» апріорі сповнений добра.

14.08.2013р. Б. / Ірландський єпископ бореться з глупотою похоронної церемонії

Усі світські пісні, вірші й тексти, що використовуються у похоронних церемоніях однієї з найбільших архиєпархій Ірландії, мають бути знищені.

 

Єпископ графства Міт, Майкл Сміт розкритикував «дурнуваті» тексти похоронних богослужінь. На його думку, пісням, які «не мають християнського змісту, немає місця у похоронній літургії»: похоронні молитви треба вибирати з офіційних встановлених літургійних книг, біблійних читань і молитов. 

Єпископ також розкритикував зростання звернень до професійних розпорядників похорону. Ієрарх вважає, що священик, який здійснює похоронне богослужіння, повинен мати прямий контакт із членами сім'ї покійного. 

За матеріалами: katolik.ru 

Джерело:   КРЕДО

12.08.2013р. Б. / Сподіваємося, хрест повернеться на своє місце

Радомські єпископи (Польща) Генрик Томасік і Адам Одзімек опублікували заяву, в якій висловили «рішучий протест проти практики знімання Хреста з тих місць, де він був присутній».

 

Також пастирі Радомської дієцезії сподіваються, що «Хрест повернеться на своє місце і допомагатиме у зміцнюванні постави служіння тих, хто піклується про загальне благо та громадський порядок». 

Справа розпочалася кілька днів тому, коли група поліцейських, які служать у Радомі, звернулася до шефа мазовецького відділку з проханням відкликати з посади голову радомської поліції Кароля Швальбе (на фото). Цей поліцейський звелів зняти хрест зі стіни радомського відділку та наполягав, аби його підлеглі не йшли у паломництво на Ясну Гору в Ченстохові. 

У вівторок комендант Швальбе оприлюднив відкритий лист до працівників та службовців поліцейського відділку в Радомі. Він зазначив, що у своїй професійній діяльності завжди керувався повагою до іншої людини, без огляду на її віровизнання, і підтримує службові стосунки з людьми різних релігій, а знімати хрести зі стін нікого не намовляв. Просто як невіруюча людина він вирішив, що у його кабінеті й секретаріаті будуть тільки державні символи. 

Цю справу не оминули увагою радомські єпископи — ординарій Генрик Томасік і єпископ-помічник Адам Одзімек. Вони висловили протест проти практики знімання Хреста із тих місць, де він був присутній. 

«Поваги до Хреста вчили нас великі духовні провідники, — зокрема, сказано в листі єпископів. — Йоан Павло ІІ у день 6 червня 1997 року, в Закопаному, закликав: “…коли скінчилося ХІХ століття й розпочиналося нинішнє, ваші батьки на вершині Гевонту встановили хрест. Цей хрест там стоїть і понині. Він є німим, але промовистим свідком наших часів… Возлюблені брати і сестри, не соромтеся цього хреста. Старайтеся щодня приймати хрест і відповідати на любов Христа. Захищайте хрест, не дозвольте, аби ім’я Боже ображалось у ваших серцях, у сімейному чи суспільному житті. Дякуймо Божому Провидінню, що хрест повернувся до шкіл, громадських установ і лікарень. Нехай він там залишиться! Нехай нагадує про нашу християнську гідність і національну автентичність, про те, ким ми є і куди йдемо, і де наші корені.” 

(…) Хрест є вираженням любові та знаком самопожертви для інших. Це не тільки святий знак для кожного християнина: він становить також важливий елемент автентичності європейської культури, наявний у національних символах багатьох країн та організацій і становить головний мотив багатьох нагород. Отож хрест має універсальний вимір. Захист хреста є нашим спільним завданням. Права невіруючої меншості мають поєднуватися з обов’язком поваги до прав більшості людей віруючих. Не можна ранити почуття тих, для кого хрест є символом найвищих цінностей», — написано в листі єпископів. 

Радомські пастирі з вдячністю згадують тих, хто в історії Польщі захищав хрест і християнство, і вболівають, що останнім часом помітні прояви «боротьби з Хрестом у нашій Вітчизні». А тим, хто збирався йти у паломництво до Ченстохови, єпископи дякують.

 
За матеріалами: wiara.pl

Джерело:   КРЕДО

12.08.2013р. Б. / Християнство це не боротьба з гріхом, а захоплення Ісусом – о. Юзеф Авґустин

Зустріч з .Юзефом Авґустином, єзуїтом, одним з найвідоміших сучасних католицьких польських письменників відбулась 9 серпня  у Львові, в храмі Пресвятої Трійці УГКЦ. Тема зустрічі: «Динаміка духовного життя на основі ігнатіанських реколекцій».

 

Під час зустрічі о.Авґустин презентував свої дві нові книжки – «Зцілення почуття кривди» та «Дай мені пити». Вони є першою та третьою частинами книжок про ігнатіанські Духовні вправи, які видає видавництво «Свічадо». 

Говорячи про динаміку духовного життя, о. Юзеф Авґустин сказав, що «дуже важливо, щоб ми не переживали своє християнство як боротьбу з гріхом, бо таке християнство є дуже убогим. Християнство – це захоплення Ісусом». 

Маючи 30-річний досвід проведення ігнатіанських реколекцій, о. Юзеф каже: «Духовні вправи допомагають нам відкривати те, що є найкраще в нашому житті. Якщо духовне життя порівняти з плаванням у воді, то людина, яка не вміє плавати, пливе і боїться втопитися. А в Духовних вправах йдеться про інше – йдеться про радість плавання. Бо людина, яка боїться гріха, боїться жити».

Письменник розповів, що Духовні вправи, які складаються з чотирьох тижнів,  розпочинаються з досвіду любові Бога. А потім йде тема гріха, в якій людина відкриває Боже милосердя. Він сказав, що коли людина в молитві і роздумах над Словом Божим починає бачити свою гріховність, то переживає справжнє сокрушення серця, в якому пізнає, у першу чергу, Божу любов. Плодом такого сокрушення стає любов до Христа, яка виражається у вчинках. 

Під час Духовних вправ, за словами о. Юзефа, людина усвідомлює, що її життя належить тільки Богові. І це дає їй таку внутрішню свободу, що вона перестає боятися своїх кривдників (наприклад, деспотичного чоловіка чи начальника). І з цієї внутрішньої свободи починається смакування життя. 

«Коли роздумуємо над Божим Словом, то наші страхи виходять, як хробаки після дощу. Але чим більше страху, тим більше любові. А страх тікає від любові. Духовні вправи вчать нас поважати своє життя. Як я можу погорджувати своїм життям, коли Бог мене любить?», – підкреслює священик. 

О. Юзеф говорить, що ми б не впадали у депресію чи розпач, як би зверталися до рівня віри. А цьому треба вчитися вранці і ввечері. Щоб вміти молитися, треба вправлятися у цьому. Цього треба вчитися, як і всього іншого в житті – ходити, їсти, розмовляти.

Наприкінці зустрічі о. Юзеф Авґустин  сказав, що він не є фанатом ігнатіанських реколекцій і що вони не є необхідними для спасіння, але для спасіння потрібне те, що є найсуттєвішим у Духовних вправах – слухання Божого Слова в тиші. А Духовні вправи це лише інструмент. 

«Ми повинні боротися, щоб жити Євангелієм. А Євангеліє має силу змінювати життя людей в екстремальних ситуаціях», – завершив Августин. 

Уже видано три частини циклу книжок про ігнатіанські реколекції: «Зцілення почуття кривди», «Адаме, де ти?», «Дай мені пити». Невдовзі вийдуть ще три - «У Його ранах», «Ми бачили Господа» та «Нагірна проповідь». 

До слова, в Україні ігнатіанські реколекції єзуїти проводять у Хмельницькому в реколекційному домі бл. Й. Бейзима.

Довідка

О. Юзеф Авґустин народився 21 березня 1950 р. Вивчав філософію на філософському факультеті Товариства Ісуса в Кракові (1971-1973), теологію на теологічному факультеті університету єзуїтів «Bobolanum» у Варшаві (1973-1976). Катехитику вчив у варшавській Академії Католицької Теології (1975-1978), духовність – у римському Григоріанському університеті (1981-1982). У 1982-1983 рр. був редактором Радіо Ватикан. З 1996 р. – співробітник Вищої філософско-педагогічної школи «Ignatianum». Головний редактор журналу «Pastores» (1996-2001) . З 2001 р. – головний редактор журналу «Духовне життя». З 1996 р.- консультант по підручниках Міністерства народної освіти Польщі, з 1998 р.- член консультативної комісії з питань сімейного виховання при Міністерстві освіти і консультант комісії з питань католицького виховання Єпископату Польщі. 

 
Книги о. Юзефа Авґустина, які видані українською мовою:

• «15 хвилин щирості»,
• «Сексуальна інтеграція»,
• «Як приготуватися до сповіді»,
• «Світ наших почуттів»,
• «Адаме, де ти?»,
• «Зцілення почуття кривди»,
• «Дай мені пити».

Джерело:   КРЕДО

10.08.2013р. Б. / Страшний Суд

Звікувавши просте і погідне життя, упокоїлася одна жінка. І зразу ж опинилася у довгій та впорядкованій процесії осіб, котрі поволі пересувалися до престолу небесного Судії. Дійшовши до середини черги, вона почала уважно прислухатися до кожного слова, сказаного Богом.

Чула, як Бог мовив до когось:

- Ти, що врятував мене, коли трапився нещасний випадок на дорозі, завівши мене до лікарні, - вступи до мойого Раю. 

Згодом повів комусь іншому:

- Ти, що без жодного зиску позичив гроші вдові, - вступи, щоб отримати вічну нагороду. І ще:

- Ти, який безкоштовно виконував дуже складні хірургічні операції, допомагаючи мені дарувати надію багатьом людям, - увійди до Царства мого.

І так далі.

Скромна жінка не в жарт перелякалася, бо, як не силкувалася, не в змозі була пригадати жодної великої дії, жодного яскравого вчинку в своєму житті. Навіть пропустила свою чергу, щоб мати змогу довше копирсатися у спогадах, проте нічого значущого так і не згадала. До того ж, один усміхнений, але рішучий янгол не дозволив їй пропустити свою чергу знов.

Зі страхом великим, з калатанням у серці постала вона перед Господнім лицем. І вмить її опромінила Божа усмішка.

- Ти, що завше прасувала всі мої сорочки… - причастися моєї Радости.

Часто нам, звичайним людям, дуже важко уявити речі надзвичайні.


«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро

Джерело:  ОРАНТА

04.08.2013р. Б. / Агресія до оборонців життя (video)

Під час процесії «1000 хрестів для життя» -  екуменічної акції з нагоди 25-річчя енцикліки Павла VI “Humane Vitae” у Зальцбурзі, агресивна група молодих осіб намагалась перешкодити мирно налаштованим оборонцям життя.

Учасники процесії несли білі хрести – символ вбитих під час абортів дітей, співали пісні і спільно молились. В той же час прихильники абортів поводились агресивно, на що зреагувала місцева поліція, оточивши групу осіб, які несли транспаранти із закликами до легалізації абортів: «Якби чоловіки могли бути вагітними, то аборт давно вже був би фундаментальним законом». Похід агресивних молодиків відкривав плакат з написом: «Ні примусовій репродукції! Аборт при бажанні для кожного» із зображенням презерватива і лого організації Human Life International, яка власне допомогла організувати акцію «1000 хрестів для життя».

За матеріалами: http://info.wiara.pl

Джерело:   Воїни Христа Царя

03.08.2013р. Б. / Що насправді сказав Папа Франциск. Чи підтримав глава Католицької Церкви геїв?

Нещодавно світова преса вибухнула заголовками «Папа Франциск підтримав геїв!» «Папа проявив відкритість до геїв-священиків!» І тому подібне. Дійсно, сенсація − Католицька Церква, найбільше християнське співтовариство в світі, змінює своє вчення про етику в області статі! Чи може це  не сенсація і журналісти знову все прибрехали?

Прибрехали. Ніякого перегляду вчення Церкви Папа не замислив.

Що насправді сказав Папа? У ході тривалого інтерв'ю, відповідаючи на питання про «гей-лобі» у Ватикані, він сказав буквально наступне: «Я думаю, що коли ми зустрічаємо гея, ми повинні розрізняти особистість гея і гей-лобі, тому що лобі − це не добре ...  Якщо людина − гей і шукає Господа і добру волю, то хто я, щоб судити його? ... Проблема не в тому, що хтось має таку схильність; ні, ми всі повинні бути братами. Це − найголовніше» Коли його запитали про гомосексуальну поведінку, він зазначив, що така поведінка гріховна, і що така людина потребує прощення − яке вона знайде, як тільки покається.

Непорозуміння, частково навмисне, з боку ряду коментаторів, виникло навколо слова «гей» − і в чому можна вгледіти помилку Римського Папи, так це в тому, що він взявся взагалі це слово використовувати. Справа в тому, що «гей» − це ідеологічний термін, умисно і свідомо сконструйований з цыллю, щоб збивати з пантелику і заплутувати. Воно може означати, принаймні, чотири різних поняття. 1) Людина, яка має «вроджену та незмінну сексуальну орієнтацію». Варто зазначити, що сама теза про існування такої вродженої та незмінної орієнтації не тільки не знайшла підтвердження за десятиліття досліджень, але і зіткнулася з великою масою даних, які  явно суперечать їй. «Орієнтація», тобто надання переваги партнерам своєї або чужої статі, виявилася річчю досить нестабільною, гнучкою і текучою, і вже точно не обумовленою генетично; 2) людина, яка відчуває гомосексуальні спокуси; 3) людина, що здійснює гомосексуальні акти; 4) людина, що сповідує певну ідеологію, в рамках якої, наприклад, гомосексуальне співжиття прирівнюється до шлюбу.

Папа, очевидно, вжив термін «гей»  в сенсі «2»: «людина, яка відчуває гомосексуальні спокуси». Папа сказав, що такі люди «повинні бути інтегровані в суспільство і не піддаватися маргіналізації».

Таким чином, Папа просто підтвердив традиційні погляди Церкви. Спокуса як така, в тому числі, гомосексуальна, ще не є гріхом. Людина, яка зазнає такої спокуси, точно так само не є мужоложником, як і людина, що зазнає гетеросексуальних спокус, не є блудником. Така людина потребує підтримки. Людина, яка впала у гомосексуальний блуд, грішить і потребує того ж, що і людина, яка впала у будь-який інший блуд − вона повинна визнати свій гріх гріхом, покаятися, прийняти прощення, і докласти зусиль для того, щоб так більше не робити. Людина, яка сповідує гей-ідеологію, зокрема, яка вважає гомосексуальне співжиття рівнозначне шлюбу, перебуває поза Церквою, поки не перегляне свої погляди. Винною (і потребуючою прощення) людину робить не спокуса, а згода на гріх, а чужою Церкві − сповідання поглядів, несумісних з її вірою. Целібатний «гей» − це як розпусник, що не блудить або непитущий п'яниця. Зрозуміло, до нього не може бути жодних претензій.

Кампанія ліберальної преси «ура, ми ломимо, гнеться Папа» − прояв тієї підміни понять, на якій, головним чином, і будується гей-риторика. Коли слово «гей» має, принаймні, чотири різних значення, фразу, яка містить якісь твердження щодо «гея» в сенсі «2» легко перекручувати так, щоб вона стосувалася «геїв» у значеннях «1», «3» і «4». Тому таких слів як «гей» або «особистість гея», краще не вживати. Як сказав надзвичайно далекий від благочестя, зате досвідчений в розпусті американський письменник Гор Відал: «Не буває гомо- або гетеросексульних людей. Бувають гомо- або гетеросексуальні акти .. Більшість людей являють суміш імпульсів, якщо не практик».

Сергій Худієв

За матеріалами www.portal-credo.ru

Джерело:   Воїни Христа Царя

02.08.2013р. Б. / Ватиканський банк — тепер в інтернеті

Про структуру та діяльність Інституту релігійних справ, більш відомого як Ватиканський банк, тепер можна дізнатись в інтернеті. 31 липня почала діяти інтернет-сторінка установи - www.ior.va.

 

 За словами директора банку, Ернста фон Фрейберга, ресурс був створений, щоб інформувати співробітників, клієнтів, Церкву і суспільство про його діяльність, цілі й досягнення в процесі реформування. За словами фінансиста, створення сайту – це ще один крок на шляху до більшої прозорості у фінансовій діяльності Католицької Церкви. Наступним важливим етапом стане публікація річного звіту про діяльність установи. 

На сайті www.ior.va можна познайомитися зі структурами, статутом та цілями Інституту релігійних справ, списком послуг, які він надає, керівництвом, кількістю клієнтів і співробітників, основними фінансовими цифрами, досягненнями в процесі реформування, історією установи. У спеціальному розділі, призначеному для ЗМІ, можна познайомитися з новинами і повідомленнями, які стосуються діяльності установи, документами і звітами, включаючи ті, які склав комітет по боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму «Moneyval». 

«Наше завдання полягає в такому управлінні Інститутом релігійних справ, щоб він міг відповідати всім міжнародним нормам, щоб був «чистим» Інститутом, Інститутом служіння», - сказав Ернст фон Фрейберг, коментуючи створення сайту, і додав, що це дозволить Папі прийняти правильне рішення щодо майбутнього цієї установи і відповідної форми її діяльності. 

Нагадаємо, під час нещодавньої півторагодинної розмови з журналістами у літаку, Папа, відповідаючи на питання про долю Ватиканського банку, сказав, що на нього чекають зміни, але які саме – він ще не вирішив. Понтифік сказав: «Я не знаю, що буде з ІРС: хтось каже, що краще мати банк, інші – що його слід закрити. Я довіряю тій праці, яку роблять працівники ІРС і комісії.». 

Джерело:   КРЕДО

01.08.2013р. Б. / «Ісус – милосердний, але не глупий»

На цинізм та інтелектуальну й моральну нечесність вісьмох політиків Демократичної партії, які заявляють себе католиками, а критикують учення Церкви щодо природи подружжя, вказав митрополит Чикаго, кардинал Френсіс Джордж.

 

Ці політики піддали публічній критиці рішення кардинала припинити матеріальну підтримку організації, що допомагає іммігрантам, і водночас публічно підтримує т.зв. одностатеві шлюби. Згадані політики звинуватили митрополита Чикаго, що він сприймає іммігрантів як «пішаків у політичній битві». 

За посередництвом Католицької кампанії за розвиток людини (CCHD), яка діє при Конференції єпископів США, архидієцезія Чикаго щороку призначала близько 25-30 тис. доларів на організацій, пов’язаних із державною Коаліцією за права іммігрантів та біженців (ICIRR). Однак коли ця організація публічно проголосила, що підтримує легалізацію гомосексуальних зв’язків, кардинал повідомив окремі товариства, що він не зможе їм далі переказувати фінансові засоби, хіба що вони відмежуються від ICIRR та публічно зречуться підтримки т.зв. «подружжів» геїв. 

У відповіді на лист політиків Демократичної партії, які критикують рішення кардинала, він підкреслив, що ICIRR не залишила йому жодного вибору, оскільки було порушено умови угоди, згідно з якою доброчинці дають гроші на боротьбу з бідністю за умови, що ці кошти потраплять до організацій, які шанують учення Католицької Церкви. Кардинал нагадує, що організації, які старалися добути кошти, на цю умову погодилися. Однак 23 травня ц.р. керівництво ICIRR, без консультації з членами окремих організацій, що входять до складу коаліції, публічно підтримало т.зв. гомосексуальні подружжя. На думку кардинала, це було зроблено виключно з огляду на політичні дивіденди. Він підкреслив, що використовувати старання Церкви, яких вона докладає для опіки над потребуючими, як приводу для нападу на католицьке вчення стосовно природи подружжя, це «нечесно з інтелектуального і морального поглядів». 

«Підписанти відкритого листа проголошували свою вірність католицькій вірі навіть тоді, коли цинічно закликали інших відкинути позицію Церкви. Церква – не приватний клуб, а Тіло Христа, який каже нам, що то Він є «Дорога, Правда і Життя». Оскільки вони католики, то знають, що за якийсь час кожен з нас стане перед цим самим Христом, аби скласти Йому звіт про своє служіння. Ісус – милосердний, але не глупий, Він знає різницю між тим, що добре і що зле. Маніпуляції як іммігрантами, так і Церквою задля політичної користі є злом», – написав кардинал Джордж. Цитуючи енцикліку «Lumen fidei», він нагадав, що подружжя – це «непорушуваний зв’язок між чоловіком та жінкою», який постає з їхньої любові, а вона є знаком та присутністю любові Божої; постає з визнання та прийняття блага сексуальної відмінності, завдяки чому подружжя може стати єдиним тілом і здатним народити нове життя.

 «Іншими словами, – пояснює кардинал, – коли йдеться про подружжя і сім’ю, то чоловіки й жінки не є ідентичними та взаємозамінними. Весь цивілізований світ це знає». 

Ієрарх запевнив, що Церква збирається й надалі допомагати бідним іммігрантам, за посередництвом організацій, які поважають католицьке вчення. 

За матеріалами: wiara.pl

Джерело:   КРЕДО