Зіткнувшись
з критикою стосовно імміграційної політики, команда Дональда Трампа
вдалась до неочікуваного кроку – на захист позиції Трампа стосовно
мігрантів використовують аргументи, взяті із «Summa Theologica» св. Томи
з Аквіну.
Близький до Трампа інформаційний ресурс Breitbart опублікував
статтю під назвою «Why Saint Thomas Aquinas Opposed Open Borders», яку
підписує д-р. філософії Томас Д. Вільямс, професор етики, постійний
науковий співробітник Центру з питань етики і культури Католицького
Університету Нотр-Дам.
Пропонуємо до Вашої уваги кілька основних моментів з цієї статті.
Згідно зі св. Томою Аквінським – вчителем Церкви, кожна нація має
право сама визначити, яких іммігрантів вона бажає прийняти, й у
відповідності до цього будувати свою іммігрантську політику.
Св. Тома з Аквіну пригадує, що народ Ізраїля в Старому Завіті не
ставився однаково до всіх іммігрантів. Представників деяких народів
ізраїльтяни не приймали через їхній антагонізм стосовно народу Ізраїля.
Навіть Тора приписує, що представники деяких народів можуть бути
інтегровані в ізраїльський народ у третьому поколінні, зокрема єгиптяни
та едомії. Представники ж інших народів, з якими стосунки були в край
ворожими – аммонії та моавитяни не могли ніколи бути інтегрованими в
народ Ізраїля. Більше того, амаликитяни мали бути не лише назавжди
виключені з можливості стати ізраїльтянами, ізраїльтянам заборонялося
навіть спілкуватися з ними, більше того, на Ізраїль накладався прямий
обов’язок знищити цей народ.
Для св. Томи це було цілком раціонально й оправдано – по-різному
ставитись до різних народів з огляду на їхню культуру та їхні стосунки з
Ізраїлем. У своєму надзвичайно детальному коментарі св. Тома Аквінський
також розрізняє три категорії іммігрантів у Старому Завіті.
Перша категорія – «іноземці, які подорожують Ізраїлем як подорожні», -
на думку професора Вільямса, це відповідає сучасним відвідувачам з
туристичною візою.
Друга категорія – «ті, які прийшли в землю Ізраїля жити як приходні»,
- професор Вільямс прирівнює їх до іноземців, які, не маючи
громадянства, живуть в країні. В американських реаліях це – власники так
званої «зеленої карти».
Третя категорія – «ті, кого прийняли в спільноту народу Ізраїля і
допустили до Богослужіння», тобто, повноправні громадяни. Проте, як
зауважує професор Вільямс, св. Тома Аквінський пише, що ізраїльтяни не
приймали відразу в свою громаду, а щойно в другому чи в третьому
поколінні.
Причиною такої поведінки св. Тома вважав те, що якби іноземцям
відразу після їхньої інтеграції в ізраїльське суспільство було дозволено
брати участь у вирішенні питань народного життя, то це могло породити
чисельні небезпеки. Оскільки, як вважав св. Тома Аквінський, іноземець,
не маючи в серці прагнення спільного народного добра, міг би спробувати
вчинити щось, що було б великою небезпекою для народу, який його
прийняв.
Тома Аквінський, як стверджує професор Нотр-Даму, вчив, що для того,
щоб іноземець міг стати повноправним громадянином, він має пройти повну
інтеграцію в національне життя, мову, звичаї, культуру й релігію.
Той, хто не є повністю інтегрованим, навіть не з своєї вини, якщо
вони не знають народної історії, навіть з найщирішими бажаннями, не
можуть приймати потрібні рішення для майбутнього добра держави й
народу.
Згідно з вченням св. Томи з Аквіну, в питаннях імміграції є обов’язок
в першу чергу керуватися питанням національної єдності й питанням
загального добра народу. На думку професора Вільямса, сучасні творці
політики мали би частіше звертатися до досвіду минувшини, до творів
великих святих і вчених минулого. Так, для прикладу, на переконання д-р.
Вільямса, св. Тома з Аквіну показує нам, що второпне розрізнення між
культурами і народами автоматично не означає несправедливу дискримінацію
чи упередження.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар