Кл. 1,24–29: «Його ми проповідуємо»
Перші учні, апостоли не закінчували богословських студій, не мали
особливого впливу у середовищі, де перебували, не мали великих коштів,
друкованих видань та інших засобів інформації, але вони несли Боже
Слово, проповідували, свідчили про Господа.
Часто ми переконані, що не здатні, не спроможні особисто, або
обставини несприяливі, щоб проповідувати. Але всюди і повсякчас сам Бог
робить нас здатними проповідувати. Завжди ми спроможні й можемо
проповідувати. Однак маємо бути свідомими цього нашого покликання.
Бог ставить нас у конкретні ситуації нашого життя, де хоче, щоб
ми несли проповідь Євангелія. Богові йдеться про нас і про тих, кому ми
маємо проповідувати, Він очікує нашого свідчення, нашої проповіді в тих
обставинах, у які Він нас поставив. Господа ми проповідуємо не стільки словами, скільки своїм життям.
***
Лк. 9,7-11: «Оздоровляв тих, що потребували того»
Бог у своїй великій любові хоче допомогти кожній людині,
оздоровити кожного з нас, проте Він може це зробити тільки для того, хто
усвідомлює свою потребу.
Тому маємо спочатку вирішити, чи ми справді хочемо оздоровлення,
серйозної зміни. Чи усвідомлюємо, що стан, в якому перебуваємо, не є до
кінця нормальний?
Бог оздоровлював, оздоровлює і буде оздоровлювати, але чи ми цього потребуємо і чи цього хочемо?
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар