Флп. 1,12–20: «…чи то сповидно, чи по правді, Христос проповідується, і я тому радий…»
Апостол вказує, що дехто проповідує Христа із заздрощів та
суперництва, нещиро, але більшість таких, які проповідують із правдивих
мотивів, щоб ділитись з іншими Доброю новиною. Апостол Павло, попри те,
що розумів різні мотиви проповіді, міг прийняти цих людей однаково. Поза
всім побачити їхню потрібність і давав їм право так жити і
проповідувати. Знаючи, що Бог діє не зважаючи на людські комбінування,
хитрощі, крутійства, він прагнув, щоб ця Добра новина звучала незалежно
від причини, через яку її проповідують.
Так і ми маємо чинити у нашому житті. Замість звертати увагу на
те, як та людина живе, перше маємо вслухатися, що через її слова чи
поведінку Бог хоче промовити до нас. Бо Господь завжди «проповідується»
через інших людей, хоч нерідко самі вони не є прикладом для
наслідування. Досконалим прикладом є лише Ісус Христос, однак стараймось побачити Його, який діє через всіх людей: добрих, милих, недобрих, святих, грішників…
***
Лк. 5,33-39: «Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні»
Як відомо, в Церкві існують певні обмеження. Для прикладу, пости,
а маємо їх аж чотири на рік, серед яких Великий піст – строгіший за
інші. Сучасній людини може здаватися, що піст не особливо важливий для
духовного життя. Тоді виникає питання: для чого взагалі постити?
Однак піст – дуже суттєвий елемент релігійного життя, ми це
бачимо в Старому і Новому Завітах і в цілій історії Церкви. Адже піст –
це не лише те, що мене обмежує в чомусь. Радше навпаки – усуває все те,
що не дає мені бути з Богом, адже кожен з нас має якісь свої
прив’язання. Тому кожному з нас є від чого «постити», обмежувати себе в
чомусь, від чого ми залежні.
Піст важливо розпочинати з малого, обмежувати себе в тому чи
іншому, що нам під силу. Не варто накладати на себе зразу великих
обмежень. Краще постійність у малих речах, ніж великі подвиги, проте лише час від часу.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар