Флп. 3,1–8: «Я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати»
У житті ми багато чим клопочемось, будуємо плани, чогось
досягаємо, залишаємо і здобуваємо інше, і так триває усе життя. Апостол
це все називає «сміттям». Напевно, це для нас непросто, нелегко, а
навіть боляче чути, як це може бути сміттям те, задля чого ми
прикладаємо стільки зусиль і праці.
Однак життя нам дароване переважно для того, щоб ми пізнали
Господа як нашого Творця. Саме в цьому пізнанні нашого Господа все інше
набуває своєї правдивої цінності. Якщо ми не маємо Бога, найпершої та
найважливішої цінності, усього іншого не зможемо правдиво оцінити.
Завжди шукатимемо поставити будь-що на те місце, яке має займати Бог у
нашому серці.
Якщо хочемо жити як правдиві християни, то маємо пам’ятати, що
лише коли Господь є першою радістю, першим добром, все інше стає на
свої місця і набуває властивого значення.
***
Лк. 7,17-30: «Ти Той, хто має прийти, чи іншого нам ждати?»
Йоан Предтеча мав особливе покликання, бо звіщав Господа, готував
Його прихід. Вказував на Того, кому він «недостойний розв’язати
взуття».
Знаємо, що через своє праведне життя він терпів, був замкнений у
в’язниці. Та навіть у цього пророка, який сам вказував на Ісуса Христа
як на Месію, у якийсь момент з’являється сумнів: чи ж Він Той, хто мав
прийти? Тут підкреслено аспект людськості, яка була притаманна й святим.
Часто, коли думаємо про святих, вважаємо, що вони були позбавлені
людських слабкостей, але вони, як і кожна людина, переживали моменти
сумнівів, зневіри, розчарувань, а не раз й упадків.
Приклад Йоана Предтечі показує, що в складних ситуаціях свого
життя ніколи не маємо впадати в зневіру. Що б не ставалося в нашому
житті, треба й далі лишатися щирими перед Господом. Як бачимо, Йоан
Предтеча був щирим – він через своїх посланців одразу висловив
Господеві, що мав на серці сумніви.
Саме такої щирості Бог потребує від нас. Він не хоче, щоб ми грали перед ним роль праведників чи грішників.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар