«На ріках вавилонських сиділи ми і плакали, згадуючи Сіон» (Пс. 137,1)
За звичай ми звикли, що Вавилонське вигнання, яке стало результатом
захоплення царем вавилонським Навуходоносором Єрусалиму у шостому
столітті до Христа, зображаться у жахливих фарбах. Але деякі клинописні
тексти на глиняних табличках, знайдених археологами, дають можливість
подивитись на Вавилонське вигнання юдеїв з іншої перспективи.
Вавилонський полон розпочався 597р. до Хр. депортацією юдейського
царя Йоакими, його сім’ї, кваліфікованих майстрів, воїнів та 10 тис.
інших мешканців Юдеї до Вавилонії (2Цар.24,12-16). Після цього
відбулося ще дві депортації. Друга у 586р. до Хр. коли вавилоняни
знищили Єрусалим і Храм Соломона в ньому. Та третя у 582р. до Хр. після
вбивства намісника Ґедалії.
Проте, не дивлячись на депортацію, життя юдеїв у Вавилонії не було поганим, твердить Лаура Пірс із Університету Берклі.
Як свідчать глиняні таблички виявлені у палаці Навуходоносора у
Вавилоні, Йоаким і царі інших народів, депортовані у Вавилон, отримували
місячний раціон олії та зерна із царської скарбниці.
Інші юдеї у Вавилонії доволі скоро стали економічно процвітаючою
общиною, про що свідчать різноманітні контракти єврейської сім’ї Марашу,
знайдені в Ніппурі.
Проте, більшість доказів економічного процвітання юдеїв у
Вавилонському вигнанні знайдені у поселенні Ягуду (аккадською – Юдеї).
Йдеться про майже 160 глиняних табличок із клинописними текстами –
різноманітних документів, пов’язаних з економічним життя юдейських
вигнанців, які показують доволі високий економічний та соціальний
добробут в середовищі юдейських вигнанців.
Рядки псальма: «На ріках вавилонських сиділи ми і плакали, згадуючи
Сіон» (Пс.137,1), відображають не так важкий економічний стан общини,
як тугу юдеїв за Батьківщиною, тугу за Храмом – Домом Всевишнього, де
відбувалася їхня зустріч з Богом.
Немає коментарів:
Дописати коментар