У
переддень 27 вересня, дня, коли Вселенська Церква згадує память святого
Вінкентія де Поль, спільнота Сестер Милосердя у Львові також вшанувала
день свого покровителя.
"Щиро дякуємо Високопреподобному отцю Пентелеймону Саламасі (ЧСВВ) за
те, що очолив святкову Літургію і поділився з нами батьківським словом.
Дякуємо о. Петру Барану (ЧНІ), ревному і незмінному впродовж багатьох
років духівнику Згромадження. Дякуємо всім парафіянам нашого храму
святого Обручника Йосифа (вул. Залізняка, 11), з якими щодня молимося, і
які у святковий день прийшли молитовно підтримати нас, - повідомляють
сестри на сайті згромадження. - Найбільшою
радістю сьогоднішнього дня стало те, що ми зібралися разом, з різних
куточків України, в яких здійснюємо своє служіння, проповідуючи Христа
найбільш потребуючим духовно і тілесно."
«От що добре, от що гарне, це коли браття живуть разом!» (Пс. 132)
Сьогодні, згадуючи життя свого покровителя і натхненника, Святого
Вінкнетія, стараємося ще раз застановитися над його словами, вчинками,
повчаннями:
- Жодної справи о. Вінкентій не розпочинав без поважної застанови й
молитви; в нього не було необдуманих і нерозважних заяв, яких треба було
згодом соромитися або відкликати. Він усе робив розумно. Завжди
зберігав таємниці.
- Свої послуги священик робив, не очікуючи жодної нагороди.
- Отець Вінкентій був надзвичайно діяльний, проте жив у найтіснішій
злуці з Богом; мав приятелів, однак ніколи не порушував через приязнь
сумління; постійно спілкувався з людьми, добрими і лихими, але завжди
зберігав рівновагу духа, побожність й гарячу любов до Бога.
- в час війни і неспокою святий заохочував людей до молитви й посту.
Коли чув про бій, то лягав хрестом перед вівтарем і посвячував себе
самого в жертву, щоб тільки Бог змилосердився над народом і відвернув
від нього нещастя братовбивчої війни.
- глибока покора отця Вінкентія допомагала йому достукатися до найбільш затверділих сердець.
- отець з пошаною ставився до знаку хреста, часто робив його на собі.
- В своїй праці він часто зустрічав спротив, розчарування і наклепи,
але їх він приймав спокійно, з рівновагою духу, яку вся сила світу не
могла захитати. Всі події сприймав як Божу волю, того ж і бажав: щоб у
всьому сповнялася Божа воля. Він був вищим понад власну неміч і людську
злобу. Це була людина миру. Від природи був скорим до гніву, твердим і
суворим, але Божа ласка та сильна воля зробили його ніжним, лагідним,
готовим на все, аби лише перемогла любов.
Великий доброчинець убогих і терплячих о. Вінкентій де Поль був
проголошений 1737 року Святим, а згодом Папа Лев XIII оголосив його
небесним заступником усіх доброчинних товариств.
Заохочуємо вас, дорогі читачі, ближче познайомитися з ним.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар