Сам факт, що останніми днями в різних куточках нашої Батьківщини було
проведено ряд заходів, пов’язаних з відзначенням Міжнародного дня сиріт,
свідчить ні про що інше як про те, що і суспільство і Церква є ще
чутливими до соціальних проблем, особливо найменш захищених верств
населення. І це не може не тішити, тому що допоки у суспільстві будуть
ті, котрі безкорисливо турбуватимуться іншими, полегшуючи в різні
способи їхні страждання, до тих пір людство можна буде називати людяним.
Турбуватись сиротами – надзвичайно благородний жест, який бере свій
початок у Нескінченному Милосерді самого Господа. Вчиняючи діла
милосердя по відношенні до тих дітей, які з тих, чи інших причин попали в
когорту, яка в соціумі називається «сиротами», ми стаємо тим незамінним
інструментом в руках Провидіння Божого, через який Вседержитель
дозволяє реально та фізично відчути свою присутність.
Якщо через заскорузлість сердець багатьох, в сторону послідовників
Ісуса все частіше і частіше лунають закиди на кшталт «чому мовчить Ваш
Бог, в той час, коли у світі існує стільки біди та несправедливості?
Чому Бог, якого називаєте тим люблячим Небесним Батьком, залишив на
призволяще так багато дітей без батьківської та материнської опіки?» То
через скрушені та милосердні серця, Господь сам дає на ці безпідставні
закиди чітку відповідь, показуючи таким чином свою справжню сутність –
Любов! Ба більше того, Люблячий Господь через діла милосердя у нас,
відкриває найбільшу свою Таємницю, якою для людського розуму є недосяжна
Містерія Святої Трійці. Бог Отець, через Духа Святого вливає в наші
душі любов до потребуючого ближнього, в якому любляче серце бачить і
віднаходить самого Ісуса Христа; – тому наші діла, вчинки та помисли вже
не є тільки нашими, а стають також і проявами діяння Пресвятої Трійці у
нас.
Кожне наше діло вчинене для сиріт, у вимірі Вічності має своє
неоціненне значення, адже чинячи діла милосердя для тіла, робимо це для
цілої людської особи, а тому і для безсмертної людської душі також.
Оточуюча нас реальність може кидати нас в холодний піт, викликаючи у
нас боязнь, безнадійність та пригніченість, говорячи, що суспільство, – в
якому економічні інтереси поодиноких приносять у жертву добро
більшості, а проблеми наркоманії, Сніду і алкоголізму набрали неабияких
обертів, – просто приречене.
І якщо нам справді не вдається вирішити низку різних найбільш наболілих
проблем в нашій державі в реальному часі, то в далекоглядній
перспективі ми все ж таки можемо зробити свій незмінний та неоціненний
внесок дуже малим коштом, а саме піклуючись дітьми-сиротами та
потребуючими. Дати сиротам відчути, що вони комусь потрібні і не зовсім
покинуті, може стати тим жестом і найдорогоціннішим «спадком» у їхньому
нелегкому житті, який зможе врятувати їх від втечі в світ позірного
щастя, запропонованого різними наркотичними засобами і допоможе їм стати
на дорогу, яка вестиме їх до Царства Божого через палке виконання
життєвого покликання!
Інформаційна служба підкомісії «За тверезість життя» Івано-Франківської архієпархії УГКЦ
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар