Боже
слово живить нашу надію, що виливається у взаємне служіння. На це
звернув увагу Папа Франциск, коментуючи під час загальної аудієнції у
середу, 22 березня 2017 р., черговий уривок з послань святого Павла,
присвячений надії. Цього разу в центрі уваги його роздумів були слова
«витривалість» і «відрада».
«Вже протягом кількох тижнів, – зауважив він, – апостол Павло
допомагає нам краще зрозуміти, в чому полягає християнська надія. Вже
було сказано, що це не оптимізм, а щось зовсім іншого. Й апостол
допомагає нам зрозуміти, що саме. Сьогодні він це робить, наближаючи нам
два наставлення, як ніщо інше, дуже важливі для нашого життя і досвіду
віри: витривалість та відрада». В уривкові з Послання до Римлян, що був
прочитаний на початку аудієнції, ці слова згадувалися двічі: спочатку з
посиланням на Священні Писання, а далі – стосовно Самого ж Бога.
Наступник святого Петра пояснив, що «витривалість» можемо окреслити
також словом «терпеливість». Мова йде про здатність переносити,
залишатися вірними також і тоді, коли тягар, здається, починає бути
нестерпним й приходить спокуса «судити негативно й залишити все і всіх».
«Відрада», натомість, – це «благодать уміти побачити й показати в
кожній ситуації, навіть і в тих, які в основному, позначені
розчаруваннями і стражданнями, Божу присутність та сповнену співчуття
дію».
«Святий Павло, – зауважив Святіший Отець, – пригадує нам, що
витривалість й утіху нам, насамперед, особливим чином передають Священні
Писання, тобто, Біблія. В дійсності, Боже слово, у першу чергу,
спонукає нас звернути свій погляд на Ісуса, краще Його пізнавати і
дедалі більше уподібнюватися до Нього. По-друге, Боже слово об’являє
нам, що Господь дійсно є “Богом терпеливости й утіхи”, Який завжди
залишається вірним Своїй любові до нас, тобто, є витривалим в любові й
терпеливим з нами, Він не втомлюється нас любити. Він – витривалий,
постійно нас любить! А також опікується нами, перев’язуючи наші рани
ласкою Своєї доброти й милосердя, тобто, втішає нас».
Дала Папа вказав на те, що у цій перспективі краще розуміємо слова
святого Павла з цього ж уривка: «Ми, сильні, мусимо нести немочі
безсильних, а не собі догоджати». На перший погляд, це може здаватися
самовпевненістю, але «у світлі Євангельської логіки» знаємо, що «наша
сила не походить від нас самих, але від Господа», і той, хто у своєму
житті зазнав «вірну Божу любов та Його утішення», не лише спроможний,
але й повинен «бути поруч з найслабшими братами й сестрами, беручи на
себе їхні немочі».
Наслідком такого стилю життя, як наголосив далі Глава Католицької
Церкви, не є створення спільноти, в якій існують члени «першої
категорії», тобто, сильні, та «другої категорії» – слабкі, але те, про
що говорить святий Павло: «щоб ви між собою мали однакові почуття за
прикладом Христа Ісуса». «Боже слово живить надію, яка конкретно
виливається у взаємоподіл та взаємослужіння. Тому що навіть той, хто є
“сильним”, раніше чи пізніше досвідчує неміч та потребує відради від
інших, й навпаки, навіть у стані слабкості завжди можна подарувати
ближньому, що зазнає труднощів, усмішку чи простягнути руку допомоги», –
сказав Папа, підкреслюючи, що створення спільноти, яка «одноголосно й
однодушно прославляє Бога», можливе тоді, коли у центрі ставимо Христа
та Його слово, пам’ятаючи що саме Він є нашим «сильним братом, який
опікується кожним з нас».
«Дорогі друзі, – підсумував Святіший Отець, – ми ніколи не зможемо
віддячитися Богові за дар Його слова, яке присутнє у Святому Письмі.
Саме там Отець Господа нашого Ісуса Христа об’являється, як “Бог
витривалості й утіхи”. І саме там усвідомлюємо, як наша надія не
ґрунтується на наших здібностях і силах, але на Божій підтримці, на
вірності Його любові».
Наприкінці аудієнції Папа також пригадав, що наприкінці тижня
проводитиметься ініціатива «24 години для Господа». Він заохотив вірних в
усьому світі «з вірою» пережити цю зустріч, наново відкриваючи для себе
Святу Тайну Примирення, побажавши, щоб це стало нагодою «радісної
зустрічі з милосердям Небесного Отця, Який усіх приймає та прощає».
Немає коментарів:
Дописати коментар