В
Україні часто люблять говорити про права людини. І нічого поганого в
цьому нема. Але є одне «але» – не чути чіткої відповіді на питання: яке
підґрунтя цих прав? На чому вони засновані? І справді, якщо українських
ліберальних горлопанів притиснути до стіни, то вони так і не дадуть
зрозумілої відповіді на ці питання. І дивуватися нема чому, оскільки
наші доморощені ліберали, ліві й їхні симпатики – типовий продукт
совєтської системи.
Колись совки горлопанили про марксизм-ленінізм, не розуміючи навіть
суті цього поняття, тепер з таким же ж натхнення деруть горло про права
людини, ліплячи в це поняття речі, які жодного стосунку до прав людини
не мають. Те саме і з українськими єврооптимістами – вереск про
європейські цінності, хоч вуха затикай, але зрозуміло пояснити, що таке
європейські цінності, а навіть банально їх перелічити, вони не здатні.
Крім боротьби з корупцією, толерантності, захисту «прав» на аборт,
евтаназію, контрацепцію та «прав» ЛГБТ, практично нічого не почуєш.
І це, знову ж таки, абсолютно не дивує. Адже практично всі наші
доморощені «єврооптимісти» – продукт совкового виховання. А для совків
не відомим залишається простий факт: підвалиною прав людини є ніщо інше,
як висока вартість кожної людської особистості. І це не просто невідоме
для них – вони навіть не здатні це сприймати. Адже тільки у двох
релігійних системах вартість людського життя, людської особистості
поставлена на божественний рівень. А совок – людина без реального
релігійного виховання.
Людина, як вартість, як підстава усіх прав людини – це не продукт
суспільного договору. Адже завтра суспільство може домовитись, що людина
– гвинтик у суспільному організмі, гвинтик, який немає жодної вартості.
Людина може бути реальним і тривалим фундаментом своїх прав і свобод
тільки в у випадку, якщо взяти до уваги її безмежну вартість у Божих
очах. Таку вартість людина має в юдаїзмі, який сприймає особу не просто
як Боже створіння, як раба (як вчить іслам), а як Божого партнера, як
Його співрозмовника, як співтворця світу. Саме на цьому базується така
разюча різниця між Ізраїлем та його сусідами.
Ще більшу, практично неймовірну вартість людина має в християнстві.
Адже окрім юдаїстського розуміння людини, християнство має ще один,
унікальний в історії релігій погляд: ціна людського життя – це ціна
Крові Самого Бога. Христос ж умер за кожну людину, за спасіння абсолютно
кожної людської особи – від моменту її зачаття, аж до природної смерті.
Тому для християн людське життя є просто безцінним, оскільки за нього
заплачено ціну, яку ніхто, крім Самого Бога, не міг і не може заплатити.
Саме тому Божий творчий намір і Хрест Христовий – єдиний і незмінний
фундамент прав і свобод людини. Але й джерело її обов’язків. І саме
тому, права людини так органічно пов’язуються з європейською культурою,
яка зросла на фундаменті Євангелії, через це вони такі незрозумілі людям
без християнського виховання. Якраз на цьому ґрунтується найбільша
різниця поміж совковим менталітетом і менталітетом реального європейця.
Чи в Україні колись буде правдиве розуміння прав людини? Важко
сказати. Україна – країна чудес постбільшовицького світу. В Українського
суспільства вибитий з-під ніг фундамент всякої моральності – релігія, і
не просто релігія, а релігія, яка сприймає людину, як божественну
цінність. Без реальної християнізації України говорити про правдиве
розуміння і правдиве дотримання прав людини просто нема підстав. А
судячи з того, що в Україні в політичному просторі відсутня реально
впливова політична консервативна сила, доводиться констатувати, що в
також відсутнє і реальне християнство. Адже для консервативного
світогляду само собою є зрозумілим, що існують непорушні моральні норми.
Однак ці норми, що визнають цінність людського життя, без реального,
екзистенційного християнства просто неможливо обґрунтувати і логічно
пояснити. Отож, не в ліберальних потугах лежить ключ до європеїзації
України, а в її християнізації. А що кожен з нас для цього робить чи не
робить, най сам собі дасть відповідь.
о.Орест-Дмитро Вільчинський
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар