Вже
другий день доводиться говорити щодо зустрічі Папи і Патріарха. Спробую
узагальнити власні думки. У цієї зустрічі два аспекти - релігійний і
політичний. З релігійної точки зору зустріч, безумовно, історична і
значуща. Але особисто я сумніваюся, враховуючи поспіх і місце
проведення, що релігійний чинник є основним.
Тому розпочну з геополітичної складової. Ця зустріч нагадує мені
радянську "дипломатію" часів "холодної війни". Тоді РПЦ не без допомоги
"компетентних органів" активно боролася за світову гегемонію, займалася
таємною дипломатією і навіть зовнішньою розвідкою. Для цього в Церкві
було створено спеціальну структуру – "Отдел внешних церковных сношений
Московского Патриархата" (ОВЦС МП). Пізніше слово "сношения" було
замінене на слово "связи". Саме цю структуру багато років з радянських
часів і до свого обрання главою Церкви очолював Патріарх Кирил.
Тому можна не сумніватися, що місію на Кубі буде виконано професійно.
Як можна і не сумніватися, що ця зустріч є складовою частиною великої
геополітичної гри, що за допомогою РПЦ веде Росія із Західним світом,
частиною якого є держава Ватикан, главою якої є Папа Римський.
Щодо релігійної складової, то як православний християнин, який
пам'ятає заповідь Христа до своїх учнів бути єдиними і який хотів би
бачити Православ'я відкритим до діалогу і з суспільством і з іншими
християнами, щиро радію самому факту такої зустрічі і спілкуванню глав
християнських Церков, які мають великий потенціал. Спільне свідчення про
Христа і християнські цінності – це головна місія Церкви Христової,
конфесійні перегородки в якій, за мудрим висловом когось з богословів,
не доходять до Неба. І мене, як віруючу людину, тішить, що та сама
політика, яка до цього була головною перепоною цієї зустрічи, тепер
зробила її можливою.
Чи будуть Папа Римський і Патріарх Московський говорити про Україну?
Можна не сумніватися. Про це свідчить заява патріаршого прес-секретаря
перед відльотом з Москви: "В недавней поездке в Швейцарию патриарха
сопровождал митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий, теперь с нами
летит управделами УПЦ. Это важно, поскольку свидетельствует о единстве
Русской православной церкви, куда входит УПЦ". Тобто, друга за
адміністративною посадою людина в УПЦ МП разом з Патріархом Московським
буде свідчити перед Папою Римським і всім світом про єдність Руської
Православної Церкви і єдине бачення ситуації в Україні.
І тут у мене виникає декілька запитань.
Перше до українських греко-католиків: чи буде хтось від них свідчити
про свою позицію і єдність з Римо-Католицькою Церквою перед Московським
Патріархом, який довгий час заявляв, що саме існування УГКЦ є перешкодою
для зустрічі з Папою?
Друге запитання до нас, православних України: хто має засвідчити, що
Українське Православ'я не має єдності, в тому числі і "завдячуючи"
Московському Патріархатові? Хто має засвідчити, що в Україні є мільйони
православних, які не бажають бути частиною "русского міра", який
тривалий час проповідує і просуває Московський Патріарх, а також
російська пропаганда і зброя?
Є запитання і до української влади. Але щоб не виглядати невігласом,
висловлю сподівання, що маючи президентом випускника Інституту
міжнародних відносин, вона розуміється на геополітиці краще за мене.
Немає коментарів:
Дописати коментар