Про
те, що РПЦ через свої структури в Україні спочатку вела підготовку,
потім освячувала, заохочувала, обґрунтовувала російську агресію в
Україні, написані сотні повідомлень і десятки аналітичних статей.
Сьогоднішній текст - про те, як РПЦ через провайдерів УПЦ МП в нових
умовах намагається "розхитати" неокуповану Україну. Стає все більш
очевидним, що Москва від військових дій переходить до дестабілізації і
різних форм гібридної війни в Україні. А будь-яка інформаційна війна (як
частина гібридної), тим більше, яку розгортає Росія, дотримується своєї
стратегії, підкоряється своїй логіці. Під неї створюється своя
інфраструктура, мобілізуються ресурси й кошти.
Хто ж є головними архітекторами церковної дестабілізації в Україні?
Це виглядає так.
ВЕЛИКИЙ ВІДДІЛ РПЦ - ГЕНШТАБ ЦЕРКОВНОЇ АНТИУКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ
Вершина піраміди - Відділ зовнішніх церковних відносин Російської патріархії.
Цей відділ, названий великим, і в радянські часи, і тепер особливо
тісно пов'язаний зі спецслужбами, він займається міжнародними питаннями,
був свого роду дипломатичним відомством. Скажімо прямо:
дипломатично-розвідувальним. Досвідчені ієрархи розповідають, що в
структурах ВЗЦЗ МП працювали і працюють агенти кремлівських спецслужб і
їхні офіцери під прикриттям
(як світські особи, так і ті, хто отримав посвячення в сан). Відомо, що
саме до сфери відповідальності таких агентів належить, наприклад,
ситуація в Україні.
"Союз православних братств"
Останніми роками відділ реорганізовувався, з нього під розширення
функціоналу" робили кілька відділів. І таким чином з'явився напрям, який
опікується громадськими організаціями, асоціаціями, братствами. Як-от
"Союз православних братств", "Союз православних громадян", "Асоціація
православних експертів" та інформаційна структура, якою керує спікер РПЦ
Володимир Легойда. Зараз він ставить у соцмережах ролики про допомогу
РПЦ українським біженцям, про те, як благодіє РПЦ біженцям, і що
багатодітній родині патріарх купив квартиру.
ЯК ЦЕ ПРАЦЮВАЛО В УКРАЇНІ У МИРНИЙ ЧАС
Українські аналоги церковних братств і асоціацій були не повторенням,
а антиукраїнським продовженням російських по суті політичних структур
РПЦ. Варто зауважити, що для своїх українських бюро РПЦ не вдалося
залучити людей, які мають хоч якийсь громадський авторитет. Один з них -
Валентин Лукіяник - був засуджений Синодом за політичне православ'я, і
тільки недавно з нього було знято покарання.
РПЦ залучила ще одного діяча, якого чомусь назвала прес-секретарем
УПЦ - Василя Анисимова, який зробив у Кремлі-РПЦ кар'єру на критиці
патріарха Філарета. Жоден київський журналіст не отримав підтвердження,
що Анисимов - прес-секретар УПЦ МП. У вихідних даних офіційного ресурсу
церкви він ніяк не значився. В принципі, про його існування люди
дізнавалися з телеканалу "Інтер", де завдяки, на той момент,
акціонерам-росіянам, він іноді коментував ситуацію в Церкві. Зараз
Василя Анисимова використовує (можна сказати - утримує) той же Володимир
Легойда, публікуючи коментарі як прес-секретаря УПЦ (що виглядає ну
просто смішно), на ресурсі Інтерфакс-релігія, який оплачує Московський
патріархат.
Володимир Легойда
Список монархістів, українофобів, чад РПЦ можна продовжити, але
навряд чи їхні імена щось скажуть читачам. Популярності цим часто
маргінальним персонажам надавала ніжна медіа-опіка Кремля-РПЦ.
А НА ВІЙНІ ЯК НА ВІЙНІ
Але, при цьому, не можна сказати, що "виплоди" РПЦ-ФСБ-шних братств і
асоціацій у мирний час були абсолютно неефективними. У тих регіонах, де
запитувані концепції триєдиної Русі і "богоспасенної неподільності з
Росією" були підтримані і розпіарені Партією регіонів, а тому
затребувані масами, лідери політичного православ'я зробили непогану
кар'єру, допомагаючи окупувати Україну і підробляючи радниками
Стрєлкова.
Можна припустити, що саме "вихованці" цих братств, які стали носіями
антиукраїнської ідеології, працюють, зокрема зараз, у "Спілці
Православних журналістів" і ведуть антиукраїнські анонімні блоги на
ресурсах, контрольованих колишніми регіоналами.
Деякі з таких центрів з'явилися зовсім недавно. СПЖ - це цікава
структура: як вдалося дізнатися Укрінформу, ТОВ "Спілка православних
журналістів" насправді ніяка не спілка, не журналістів і не
православних. Товариство з обмеженою відповідальністю. Якщо вірити
Мін'юсту, його засновником є доларовий мільйонер Вишневецький. І як це
буває в Україні, працюючи у тому числі на окупованій території, торгуючи
з неокупованою, цей щасливий володар шахт по імені Серафімська,
Свято-Андріївська, Покровська, Посниківська, якого перевіряють у справі
про пособництво терористам, продовжує спонсорувати релігійну ворожнечу.
СПЖ - організація, мобільна група, здатна на провокації, має один з
ключових медіа-ресурсів, який описує питання конфліктних переходів
парафій з УПЦ МП до УПЦ КП. А якщо "погортати" офіційний сайт і перейти
на офіційну термінологію, то стає зрозуміло, що головна мета ресурсу -
створення дестабілізаційного контенту та інформаційних інтервенцій. Якщо
по-простому: "Тільки погані новини. Якщо немає поганих новин, створити
такі і описати". Аналогічно, російські медіа миттю опинялися біля
розбомбленого будинку, які розбомбили самі ж сепаратисти, і робили
репортаж про "звірства українців".
СПЖ в "симфонії" з іншими офіційними ресурсами УПЦ МП "Православне
Життя" (його сторінка у соцмережах оголосила "збір інформації про
агресивні дії на адресу Української Православної Церкви), а також ресурс
"Про церкву" переслідують такі цілі:
Створити у громадській свідомості ілюзію утиску "канонічного православ'я", подати Україну як арену релігійної війни;
Формувати негативний образ Київського патріархату, щоб заблокувати його визнання Вселенським патріархом.
Деформувати інформаційний простір.
Створювати підстави для громадянської незгоди, формувати конфлікт УПЦ
МП та УПЦ КП і артикулювати такі меседжі для пастви МП, щоб в окупантах
вони бачили друзів, а в своїх побратимах і співвітчизниках -
"безблагодатних розкольників". Ну чим інакше пояснити категоричне
небажання УПЦ МП вступати в діалог з КП, але при цьому скаржитися не на
весь Поділ, всю країну, а на весь світ на свої "страждання"?
Придушити проукраїнські настрої кліру УПЦ МП, нав'язуючи думку про неминучість "гонінь" і страх втрати ними власності.
Ще одна мета як гіпотеза: створити умови, за яких їхній фактичний
начальник Володимир Путін зможе у будь-який момент загострити ситуацію,
бажаючи "захистити канонічне православ'я".
Володимир Путін і Предстоятель УПЦ МП Онуфрій (Березовський)
Додатковим підтвердженням вищесказаного є інформація про створення
спеціального інституту Уповноваженого з захисту прав віруючих у
митрополії УПЦ МП. Восени всі єпархії УПЦ МП отримали лист (його
електронний скан отримав Укрінформ) з митрополії, в якому забороняється
церковним громадам Московського патріархату (МП) погоджуватися на
почергове служіння у храмах з Київським патріархатом (КП) у населених
пунктах, де виникли релігійні конфлікти, і парафіяни вирішили змінити
юрисдикцію громади. Почергове служіння - компроміс, якого досягає влада і
паства, коли більша частина села прагне до переходу у КП.
Це крок до
миру і задоволення потреб віруючих. Втім, митрополія, на наш погляд, з
подачі Москви фактично забороняє громаді приймати рішення, щоб уникнути
загострення проблеми. Замість цього митрополія створює департамент
"захисту вірних" для роздмухування скандалу. Точніше хронологія така.
Спочатку створити скандал, потім його загострити, а потім централізовано
керувати ним за допомогою Інституту Уповноваженого з питань захисту
прав віруючих. А в підсумку: створити Україні імідж релігійно нетерпимої
країни, законсервувати претензії і везти їх в ОБСЄ. У нас немає підстав
сумніватися в достовірності листа, копію якого отримав Укрінформ, але у
Фейсбуці представники митрополії відкидали створення такого інституту.
Повертаючись до спонсорів цих воєн. Крім пана Вишневецького, за
нашими даними, цей "медіа-бенкет" релігійної ворожнечі оплачує мільярдер
Вадим Новинський. Цікаво, що церква УПЦ МП, яка терпить нужду і навіть
ввела фіксовану плату на єпархії, щедро оплачує роботу антиукраїнських
пропагандистів.
ПІСЛЯМОВА
Колись, ще до війни Росії з градами і буками, але вже під час
інформаційної війни проти України російськими телеканалами і
провокаціями, ми з колегами намагалися по-своєму висміювати і
протистояти російській пропаганді. Тоді я робила це з веселим азартом.
Але ні азарту, ні задоволення від вивчення сьогоднішньої ситуації я не
відчуваю. Нічого, крім гіркоти.
По-перше. Ця ситуація показує, що з одновірцями з Росії ми
розлучилися на століття. Нам не вижити по-іншому, якщо не відірватися
зараз. Поведінка РПЦ порівняти з тим, як робити множинні колоті рани на
тілі змученої України.
Патріарх РПЦ Кирило
По-друге. У війні на церковному фронті задіяні іноді чисті
кар'єристи, їх захист "канонічного православ'я" - суто бізнес. Але іноді
це люди, які багато років сповідаються і причащаються у храмах УПЦ МП.
Просто їхня особиста історія пов'язана з цією церквою. Вони не можуть не
відчувати, що колись благородна справа зараз зводиться до знищення і
дискредитації своїх же співвітчизників. В ім'я чого? В ім'я миски юшки
від пособника тероризму? Немає сміливості піти від чорної роботи?
Підсіли на роль "захисника православ'я"? Але, як показує досвід різних
центрів Росії в Києві, всяких там інститутів СНД, найяскравіші
антиукраїнці виїхали з України. І вони дуже хотіли б повернутися, але не
можуть. Їм ніхто не пробачить книг-інструкцій зі створення
"криворізької республіки" та іншої брудної роботи. Невже вам хочеться
повторити їхню долю? А ви можете повторити. Тому що Україна все-одно
переможе. Переможе у війні і подолає розкол. Переможе, навіть не маючи
газпромівських грошей на медіа- та юридичну підтримку у роздмухуваних
вами конфліктах, переможе навіть, якщо РПЦ з її шпигунським відділом
смітить грошима, купуючи за кордоном друзів і лобістів. Але ж за нами
Бог наглядає. Він сильніший від одвічної російської трійки: Кремля,
Луб'янки та РПЦ.
Лана Самохвалова, Київ
Немає коментарів:
Дописати коментар