ПИТАННЯ:
Невже людина, в якої не вдався шлюб, – особливо з вини іншого подруга –
повинна прожити все життя на самоті? Де справедливість?
ВІДПОВІДЬ: Коли подружжя зазнає поразки, а розлучені подруги після
цього висловлюють бажання вступити в новий шлюб і приступати до Таїнств,
то Церква насамперед аналізує, чи був дійсним перший шлюб. Нерідко
існують причини, з яких цей шлюб визнається недійсним або може бути
розірваний як «схвалений, але незавершений».
Про те, чи є передумови для визнання шлюбу недійсним, можна дізнатися
ще до подачі офіційної заяви, – проконсультувавшись з церковним суддею.
Зазвичай, вже на цій стадії представник церковного суду може з великою
ймовірністю визначити, чи варто починати довгий процес визнання шлюбу
недійсним, – часто цей процес залишається безрезультатним, якщо немає
необхідних передумов.
Після процесу визнання шлюбу недійсним, при позитивному результаті, католик може вступити в дійсний церковний шлюб.
Але у багатьох випадках перший шлюб виявляється дійсним і не може
бути розірваний. У цьому випадку не може бути іншого рішення, окрім як
роздільне проживання або цивільне розлучення, при якому шлюбні узи
зберігаються, а, отже, вступ у новий шлюб неможливий. У цьому випадку
зареєстрований у цивільних органах шлюб з канонічного погляду буде
незаконним і гріховним. Допускаючи це, охрещені відлучають себе від
Таїнства Євхаристії.
Де ж справедливість? – Запитує наш співрозмовник.
Коли після невдалого досвіду спільного життя подруги розходяться,
можливо, з вини одного з них, або ж обох, – то шлюбні узи перед Богом
зберігаються. У цій ситуації відмова від повторного шлюбу означає
визнати перед Богом дійсність цих уз, яких ніхто – навіть Папа – не може
розірвати.
Слова Ісуса Христа на цю тему були цілковито чіткі: «А на початку
створення Бог створив їх чоловіком та жінкою. Ось чому чоловік покине
свого батька – матір і пристане до жінки своєї, й обоє будуть одним
тілом; тому вже не двоє, лише – одне тіло. Що, отже, злучить Бог, людина
хай не розлучає.» Удома ж учні знов його про те запитали. А він
сказав їм: «Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею. І
коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, – чужоложить»» (Мр.
10,6 - 12).
Багато хто запитує, чому Церква не може уділяти Таїнство Євхаристії
розлученим, які розпочали нове співжиття або цивільний шлюб, деякі ж
чекають, що одного прекрасного дня наступний Папа надасть їм таку
можливість. Цю надію, це очікування вони обґрунтовують милосердям.
Тут потрібно зауважити, що Церква проявляє величезне милосердя щодо
розлучених, що одружені вдруге. По-перше, вона не відлучає їх від
церковного спілкування, а, навпаки, всіляко закликає відвідувати
недільну Літургію і причащатися духовно; закликає їх активно брати
участь у житті церковної спільноти, молитися, вершити справи милосердя,
наголошуючи, що вони повинні у своїй непростій ситуації почувати себе
близькими серцю Христа і Церкви.
Але при всьому цьому Церква не може забути слова Господа: «Хто
відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею». Це об'єктивний
факт, в який Церква жодним чином не може втрутитися. Одружені вдруге,
таким чином, об'єктивно перебувають у ситуації тривалого перелюбу, і цей
гріх не дозволяє приступати до Причастя, якщо людина не розкається в
ньому і не пообіцяє змінити своє життя.
Святе Причастя – це їжа, яка дається віруючому для того, щоб зміцнити
його у вірності обітницям, даним у день вінчання: тому, якщо б одружені
вдруге приступали до Причастя, то це було б справжнім протиріччям,
оскільки насправді вони не живуть даними Богові обітницями і не мають
такого наміру.
Чи справедливо прирікати розлученого на самотність? У такій ситуації
швидше треба говорити не про самотність, а про єднання з Господом. Чи
справедливо прирікати розлученого на життя в єднанні з Господом? Нехай
кожен сам собі відповість на це запитання. Таїнство Шлюбу вкорінює
людську любов у любові Христовій і є її продовженням. Тому повторний
шлюбний союз буде зрадою любові Христовій. Йдеться про те, щоб
продовжувати любити свого подруга тією любов'ю, якою Христос любить Свою
Церкву. А Він любить її завжди, навіть коли вона або хтось з її членів
Йому зраджує.
Зрозуміти, чому розлучені покликані жити в єднанні з Богом, не
вступаючи в другий шлюб, можна тільки за умови, якщо ми усвідомлюємо
кінцеву мету нашого життя, наше остаточне покликання до святості. Це
можна також зрозуміти, якщо ми пам'ятаємо, що на цій землі – лише наше
тимчасове пристановище. Зрештою, навіть апостолам усе це було нелегко
зрозуміти: невипадково в наведеному уривку вони ще раз перепитують Ісуса
щодо розлучення. І Господь терпляче їм все пояснює. Можна сказати, що
Ісус тут стає на сторону скривдженого, залишеного, зраненого,
розлученого подруга: Удома ж учні знов його про те запитали. А він
сказав їм: «Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею. І
коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, – чужоложить» (Мр.
10,6-12).
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар