Порнографією
вважають будь-які матеріяли (картини, ілюстрації, фотографії, фільми
або тексти), які подають еротичні сцени з непристойним змістом, що
порушують інтимність і приватність сексуальної сфери людини, метою яких є
провокація сексуального збудження у глядача і комерційна вигода[1].
Порнографія
шкідлива як для конкретної особи, так і для суспільства загалом. Вона
зосереджує увагу на суто тілесному сексуальному досвіді, без любови, без
емоційного пережиття, без особового єднання. Порнографія показує
інструменталізований підхід до людської особи, зокрема людського тіла. У
такому поданні статевість позбавлена контексту любови та дітородження.
Неприродна
атмосфера порнографії та інструментальне використання тіла часто ведуть
до сексуального використання, а нерідко й насильства, до цього схиляють
неопановані фізичні стимули. Через активне захоплення порнографією
людина втрачає моральну чутливість, а також відповідальність за власне
життя та життя інших, які стають жертствами жорстокости і сексуальних
відхилень. Сексуальні злочинці нерідко використовували порнографію для
підготовки до чергових злочинів, здійснення яких означало втамування
страху і напруги, що властиві для патологічного стану залежности[2].
Порнографія,
на жаль, легко доступна для дітей і молоді і має надзвичайно шкідливий
вплив на розвиток їхньої особистости. Вона може спричинити невластиву і
патологічну сексуальну поведінку в майбутньому (автоеротизм, відхилення,
насильство в подружніх стосунках, виключно інструментальне трактування
особи, пошук позаподружніх партнерів).
Порнографія
є негативним явищем з морального погляду, оскільки позбавляє статевість
її властивого сенсу – любови та дітородження – і зводить лише до
інстинкту, над яким неможливо запанувати. У ній явно виражене неналежне
ставлення до тіла – порушення інтегрального (персоналістичного) статусу
людської тілесности. У порнографії відбувається інструменталізація
особи, яка виступає в ролі сексуального партнера. Порнографія позбавляє
статевий акт (справжній або симульований) інтимности, щоб вчинити його
явним для інших[3].
Це спотворює стосунки між чоловіком і жінкою й обмежує їх лише до
фізіологічної площини, позбавляючи їх любови та відповідальности. Це
шлях, на якому легко виникає залежність від порнографічних матеріялів,
до яких людина звертається, шукаючи все сильніших стимулів. Таким чином
статева сфера відривається від інших вимірів життя людини, зокрема
етичного. В основі порнографії лежить гріх безсоромности, в людини вже
не виникає почуття провини і докорів сумління за таку поведінку.
Боротьба
з порнографією та її наслідками, а також профілактика цього негативного
явища мають іти в трьох напрямах: 1) потрібне юридичне регулювання, яке
не дозволяло б або принаймні мінімалізувало б наявність порноматеріялів
у суспільному житті; 2) необхідні громадські суспільні дії, які мають
на меті контроль часописів і телевізійних програм, і протести в разі
недотримання законів; 3) виховання зрілого і чистого погляду на
статевість, належного ставлення до власного тіла й тіла особи
протилежної статі[4].
За матеріалами книги Галини Кришталь "Етика статевості та подружнього життя"
[1] J. Gocko. Pornografia jako zagubienie sensu ludzkiej cielesności i płciowości // Płciowość ludzka w kontekście miłości. Przesłanie moralne Kościoła. Red. J. Nagórny, M. Pokrywka. Lublin 2005, s. 221.
[2] Пор.: там само, s. 233-240.
[3] Пор.: ККЦ, № 2354.
[4] Пор.: S. Luft. Medycyna pastoralna. Warszawa 2002, s. 80.
Джерело: КІРІОС
Немає коментарів:
Дописати коментар