1Пт. 4,12–5,5: «Усі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного»
Часто ми живемо так, щоби якось ствердитися, заявити про себе.
Нам боляче, коли понижують нас на посадах, коли нас принижують,
відкидають. Господь пропонує зайняти цілковито інакшу поставу –
одягнутись у покірливість.
Гарне слово – одягнутися. Якщо ми в щось одягаємось, то носимо це
на собі. Так, якщо ми покору одягаємо, то вона повсякчас із нами. І в
кожній ситуації, коли навіть хтось до нас несправедливий, нечесний, але
ми з покорою це сприймаємо, то наші стосунки матимуть зовсім інший
розвиток, аніж будемо бунтувати і злоститись.
Хтось помилився, і ми покірливо це сприймаємо, хтось
нагрубіянить, а ми не відповідаємо взаємністю. Потім, коли ми
помилимось, хтось сприйме це також з покорою. Справді, це були б милі
Богові стосунки. Тож зростаймо в покірливості одні до одних, щоб наслідувати Ісуса Христа!
***
Мр. 12,38-44: «Ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх»
Звичайно, можна дивуватися, як убога вдовиця, яка вкинула лише
дві лепти, кинула більше за всіх. А відповідь дуже проста: вона кинула
все, що мала і що дав їй Господь. Те, що для інших було дріб’язком, для
неї було всім маєтком. Ті, що віддавали значно більше, віддавали надмір
багатства. Без розуміння, що все, що в них є, належить Богові, без Його
волі вони б цього не здобули.
У нашому житті важливо бачити за тим усім, що ми маємо, Божий
дар. Та служити Богові всім тим багатством, яке від Нього отримали.
Часто думаємо собі: коли б ми були багатші, мудріші, побожніші,
сміливіші, освіченіші чи щось інше, от тоді ми могли б робити щось
важливе. Однак уміймо тим, що маємо, тим, на що ми здатні зараз, служити
Богові. Насправді Господь не потребує від нас чогось особливого, а лише
стільки, скільки в наших силах.
Даймо Богові все, що можемо і на що спроможні, і це буде нашою найбільшою пожертвою!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар