Йо. 15,17–16,2: «Ось що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!»
Це вказівка, можемо сказати, заповідь, доручення Господа, щоб ми
любили одне одного. Адже Бог є любов, як каже євангелист Йоан Богослов, а
хто перебуває в любові – перебуває в Бозі. Якщо ми любимо одне одного,
то даємо можливість Богові перебувати між нами. Ми, як правило, у своєму
житті очікуємо на цю любов від інших людей. Сподіваємося, плекаємо
надію, спраглі цієї любові. Зауважуємо, що інші дуже часто до нас
байдужі, не люблять нас, не цінують.
Але ніде в Євангелії ми не
знаходимо, щоб Ісус казав: «Очікуйте і сподівайтесь любові від інших!»
Євангеліє нам каже, щоб саме ми любили інших. Коли любимо інших, то не
лише здобуваємо одну з чеснот, але, люблячи інших, даруючи їм любов,
даруємо їм самого Бога (бо ж Бог є любов). Коли дамо їм Бога, вони
можуть зустрітися з Ним і, зустрівшись з Господом, самі даруватимуть нам
любов.
Отож, незважаючи на те, якими є інші люди, що вони роблять,
як вони до нас ставляться, завжди вміймо жити цією заповіддю Божою –
любити кожного свого ближнього і через цю любов давати йому нагоду
зустрітися з Богом.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар